Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Приповісті
| Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, | |
| щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, | |
| щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, | |
| щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. | |
| Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, | |
| щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. | |
| Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. | |
| Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, | |
| вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. | |
| Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! | |
| Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, | |
| живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! | |
| Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. | |
| Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, | |
| сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, | |
| бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! | |
| Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: | |
| то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! | |
| Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! | |
| Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, | |
| на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: | |
| Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? | |
| Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! | |
| Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! | |
| І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! | |
| Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. | |
| Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, | |
| тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, | |
| за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, | |
| не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! | |
| І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, | |
| бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! | |
| А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом! |