|
І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: |
|
Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? |
|
Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? |
|
Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! |
|
Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, |
|
якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, |
|
і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! |
|
Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, |
|
бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, |
|
отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: |
|
Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? |
|
Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: |
|
отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, |
|
бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... |
|
На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... |
|
Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, |
|
на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: |
|
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... |
|
Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. |
|
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, |
|
аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... |
|
Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде! |