|
Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. |
|
Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, |
|
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. |
|
За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. |
|
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. |
|
До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! |
|
Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. |
|
І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. |
|
Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. |
|
Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. |
|
Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, |
|
і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, |
|
він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. |
|
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! |
|
Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? |
|
Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, |
|
ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? |
|
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? |
|
Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. |
|
Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? |
|
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. |
|
Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. |
|
Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. |
|
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |