|
Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, |
|
залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. |
|
Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: |
|
ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. |
|
Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, |
|
місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. |
|
Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, |
|
не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. |
|
Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, |
|
пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! |
|
Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. |
|
Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? |
|
Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться. |
|
Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! |
|
Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. |
|
Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. |
|
Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. |
|
Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! |
|
Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї. |
|
А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? |
|
Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. |
|
Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! |
|
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! |
|
Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. |
|
Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, |
|
коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, |
|
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! |
|
І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум! |