|
Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? |
|
Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! |
|
Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... |
|
Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! |
|
Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його! |
|
Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, |
|
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... |
|
А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, |
|
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, |
|
бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, |
|
щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. |
|
Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, |
|
Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, |
|
вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... |
|
І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, |
|
і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда! |
|
Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: |
|
Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! |
|
В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: |
|
Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. |
|
Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. |
|
З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. |
|
Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. |
|
І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. |
|
І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! |
|
І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! |
|
Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все! |