Йов: Глава 5

Предыдущая глава Следующая глава Содержание
Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
1.
Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2.
Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3.
Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4.
Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5.
Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6.
Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7.
бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8.
А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9.
Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10.
бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11.
щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12.
Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13.
Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14.
вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15.
І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16.
і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17.
Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18.
Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19.
В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20.
Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21.
Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22.
З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23.
Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24.
І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25.
І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26.
І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27.
Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!