|
А Йов відповів та й сказав: |
|
Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? |
|
Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... |
|
Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. |
|
Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? |
|
Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! |
|
Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!... |
|
Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! |
|
Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! |
|
Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... |
|
І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: |
|
полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого... |
|
Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, |
|
мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... |
|
Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах... |
|
Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його... |
|
Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби... |
|
Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене... |
|
Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене... |
|
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... |
|
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!... |
|
Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом? |
|
О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, |
|
коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! |
|
Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху |
|
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
|
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!... |
|
Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому! |
|
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!... |