Йов: Глава 6

Предыдущая глава Следующая глава Содержание
Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
1.
А Йов відповів та й сказав:
2.
Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
3.
то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
4.
Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
5.
Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6.
Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
7.
Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
8.
О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9.
О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10.
то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11.
Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12.
Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14.
Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15.
Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16.
темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17.
Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18.
Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19.
Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20.
І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21.
Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22.
Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23.
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24.
Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
25.
Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
26.
Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
27.
і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
28.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
29.
Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
30.
Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?