|
Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, |
|
щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! |
|
Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, |
|
та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, |
|
її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! |
|
Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. |
|
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: |
|
віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, |
|
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, |
|
щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... |
|
І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, |
|
і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! |
|
І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... |
|
Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!... |
|
Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: |
|
чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? |
|
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! |
|
Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, |
|
вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! |
|
І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? |
|
Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: |
|
власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, |
|
помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!... |