|
Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я! |
|
Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму, |
|
і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих... |
|
Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? |
|
Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. |
|
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти. |
|
Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: |
|
віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, |
|
щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога. |
|
Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. |
|
Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, |
|
покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите, |
|
покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися! |
|
Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі! |
|
Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить: |
|
шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь! |
|
Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть! |
|
Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: |
|
дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!... |
|
Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!... |
|
Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: |
|
під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, |
|
під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!... |
|
Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: |
|
мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; |
|
борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; |
|
немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; |
|
павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! |
|
Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири: |
|
лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким, |
|
осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо! |
|
Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста! |
|
Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку. |