|
Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить. |
|
Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої. |
|
Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох. |
|
Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть? |
|
Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов. |
|
Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні. |
|
Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке. |
|
Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує. |
|
Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. |
|
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата! |
|
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто. |
|
Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються. |
|
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми. |
|
Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому. |
|
Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове: |
|
хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе. |
|
Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга. |
|
Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований. |
|
Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини. |
|
Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини. |
|
Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її. |
|
Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його! |
|
Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди, |
|
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід? |
|
Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, |
|
будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля, |
|
і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх. |