|
Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму, |
|
бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, |
|
бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. |
|
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! |
|
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, |
|
не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати! |
|
Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! |
|
Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: |
|
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! |
|
Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя, |
|
дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: |
|
коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! |
|
Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє! |
|
На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, |
|
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, |
|
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!... |
|
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають. |
|
А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! |
|
Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться... |
|
Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили! |
|
Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! |
|
Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. |
|
Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. |
|
Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ. |
|
Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. |
|
Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: |
|
не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла! |