|
Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою, |
|
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера: |
|
не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий! |
|
Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це, |
|
свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба... |
|
Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його, |
|
бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: °ж та пий! але серце його не з тобою, |
|
той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш! |
|
Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх. |
|
Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля, |
|
бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою! |
|
Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей. |
|
Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре: |
|
ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш. |
|
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, |
|
і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне. |
|
Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, |
|
бо існує майбутнє, і надія твоя не загине. |
|
Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. |
|
Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають, |
|
бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття. |
|
Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. |
|
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум. |
|
Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. |
|
Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила. |
|
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої. |
|
Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка. |
|
І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми. |
|
В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? |
|
У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. |
|
Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, |
|
кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, |
|
пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі... |
|
І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. |
|
І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж... |