|
Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана. |
|
Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться. |
|
Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців. |
|
Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. |
|
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим. |
|
Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є. |
|
Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка. |
|
Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати. |
|
Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного. |
|
Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих. |
|
Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак. |
|
Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй. |
|
Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані! |
|
Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм. |
|
Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко. |
|
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. |
|
Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої. |
|
Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, |
|
так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!... |
|
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка. |
|
Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати. |
|
Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять. |
|
Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе, |
|
устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі: |
|
коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид! |
|
Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі. |
|
Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається. |
|
Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять. |