Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Матвія
| А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть. | |
| І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали. | |
| Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим, | |
| та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам... | |
| І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився... | |
| А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров. | |
| А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати, | |
| чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні. | |
| Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, | |
| і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені. | |
| Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. | |
| Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. | |
| Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? | |
| А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. | |
| Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. | |
| Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. | |
| І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? | |
| Бо він знав, що Його через заздрощі видали. | |
| Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього... | |
| А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. | |
| Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. | |
| Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!... | |
| А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! | |
| І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите... | |
| А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!... | |
| Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був. | |
| Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. | |
| І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. | |
| І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! | |
| І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... | |
| А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. | |
| А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. | |
| І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, | |
| дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. | |
| А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. | |
| І, посідавши, стерегли Його там. | |
| І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. | |
| Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. | |
| А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, | |
| і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! | |
| Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: | |
| Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! | |
| Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... | |
| Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. | |
| А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! | |
| А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?... | |
| Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. | |
| А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. | |
| Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. | |
| А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав... | |
| І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, | |
| і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, | |
| а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. | |
| А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! | |
| Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. | |
| Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих. | |
| А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. | |
| Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. | |
| І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, | |
| і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. | |
| Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. | |
| А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, | |
| і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. | |
| Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... | |
| Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. | |
| І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили. |