| Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. | |
| І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... | |
| І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають! | |
| І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно. | |
| Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний, | |
| бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого! | |
| А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право, | |
| а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному. | |
| Устаньте, безжурні жінки, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте слова мого! | |
| Днів багато на рік ви, безтурботні, тремтітимете, бо збір винограду скінчився, а згромадження плоду не прийде! | |
| Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах! | |
| За принадні поля будуть битися в груди, за виноградник урожайний... | |
| На землі цій народу мого зійде терен й будяччя, по всіх домах радости спаленина, на місті веселому... | |
| Бо палац опущений буде, міський гомін замовкне, Офел та башта навік стануть ямами, радістю диких ослів, пасовиськом черід, | |
| аж Дух з височини проллється на нас, а пустиня в садок обернеться, а садок порахований буде за ліс! | |
| Тоді пробуватиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда. | |
| І буде роботою істини мир, а працею правди спокійність й безпека навіки. | |
| І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку. | |
| І буде падати град на повалений ліс, і знизиться місто в долину... | |
| Блаженні ви, сівачі понад всякими водами, що відпускаєте ногу волові й ослові на волю! |