| Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! | |
| І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! | |
| І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! | |
| Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, | |
| не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, | |
| не радіє з неправди, але тішиться правдою, | |
| усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! | |
| Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується. | |
| Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; | |
| коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне. | |
| Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче. | |
| Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. | |
| А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов! |