Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Луки
| І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. | |
| І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. | |
| І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... | |
| І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. | |
| А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. | |
| А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? | |
| І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. | |
| Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. | |
| І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. | |
| І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. | |
| Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. | |
| І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. | |
| А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, | |
| і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. | |
| Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. | |
| Отже я покараю Його й відпущу. | |
| Бо повинен був їм відпустити одного на свято. | |
| А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! | |
| А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. | |
| І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. | |
| Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! | |
| Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. | |
| А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. | |
| І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: | |
| відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... | |
| І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! | |
| А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. | |
| А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! | |
| Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... | |
| Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! | |
| Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? | |
| І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. | |
| А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. | |
| Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. | |
| А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! | |
| І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, | |
| і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! | |
| Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. | |
| А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! | |
| Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? | |
| Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. | |
| І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! | |
| І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! | |
| Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... | |
| І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... | |
| І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... | |
| Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! | |
| І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... | |
| Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це... | |
| І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, | |
| не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, | |
| цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. | |
| І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. | |
| День той був Приготування, і наставала субота. | |
| А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. | |
| Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. |