Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Луки
| І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. | |
| І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, | |
| бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. | |
| І, забігши вперед, він виліз на фі?ове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. | |
| А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! | |
| І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. | |
| А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! | |
| Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. | |
| Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. | |
| Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! | |
| Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. | |
| Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. | |
| І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. | |
| Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. | |
| І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. | |
| І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. | |
| І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. | |
| І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. | |
| Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. | |
| І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. | |
| Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. | |
| І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. | |
| Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? | |
| І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. | |
| І відказали йому: Пане, він десять мін має. | |
| Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. | |
| А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. | |
| А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. | |
| І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, | |
| наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. | |
| Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. | |
| Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. | |
| А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? | |
| Вони ж відказали: Господь потребує його. | |
| І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. | |
| Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. | |
| А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, | |
| кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! | |
| А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! | |
| А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! | |
| І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, | |
| і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. | |
| Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. | |
| І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... | |
| А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, | |
| до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. | |
| І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, | |
| але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його. |