| І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним. | |
| І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку. | |
| Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні? | |
| Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив... | |
| І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього? | |
| І вони не могли відповісти на це. | |
| А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: | |
| Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, | |
| і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє... | |
| Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. | |
| Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. | |
| А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. | |
| Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, | |
| і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! | |
| Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві! | |
| Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. | |
| І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. | |
| І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! | |
| А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! | |
| І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. | |
| І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. | |
| І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. | |
| І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. | |
| Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало! | |
| Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них: | |
| Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! | |
| І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм! | |
| Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання, | |
| щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, | |
| говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг... | |
| Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? | |
| Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир. | |
| Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм. | |
| Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? | |
| Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |