Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Луки
| Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. | |
| Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. | |
| А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: | |
| Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? | |
| А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. | |
| І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. | |
| Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... | |
| Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? | |
| А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! | |
| Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. | |
| І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. | |
| І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. | |
| А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. | |
| А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. | |
| І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. | |
| І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. | |
| Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! | |
| Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... | |
| Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... | |
| І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! | |
| І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... | |
| А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. | |
| Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, | |
| бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. | |
| А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. | |
| І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? | |
| А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. | |
| І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. | |
| А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... | |
| Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... | |
| І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! | |
| Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! |