Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Марка
| І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської. | |
| І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого. | |
| Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його, | |
| бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його. | |
| І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння... | |
| А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому, | |
| і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене! | |
| Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини! | |
| І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас. | |
| І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі. | |
| Пасся ж там на горі гурт великий свиней. | |
| І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли. | |
| І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі... | |
| А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось. | |
| І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав ле?іона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони... | |
| Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней. | |
| І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю. | |
| А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним. | |
| Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою! | |
| І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! | |
| І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем. | |
| І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, | |
| і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!... | |
| І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. | |
| А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, | |
| що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, | |
| як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... | |
| Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... | |
| І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! | |
| І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? | |
| І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? | |
| А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. | |
| І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... | |
| А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги! | |
| Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?... | |
| А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! | |
| І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. | |
| І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. | |
| А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! | |
| І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. | |
| І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! | |
| І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!... | |
| А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |