Дорогие друзья! Мы нуждаемся в пожертвованиях на издание нашей книги по Новозаветной Текстологии.
Детали здесь
Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Матвія
| І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: | |
| Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття. | |
| Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, | |
| і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. | |
| І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. | |
| Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, | |
| підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. | |
| Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? | |
| Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. | |
| Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. | |
| Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. | |
| Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. | |
| Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! | |
| Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, | |
| і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. | |
| І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його. | |
| А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? | |
| А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. | |
| І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. | |
| А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. | |
| І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... | |
| А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? | |
| А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. | |
| Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! | |
| Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав... | |
| Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. | |
| А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, | |
| бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! | |
| Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця. | |
| А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли. | |
| Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари. | |
| По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. | |
| А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. | |
| Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене... | |
| Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні. | |
| Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. | |
| І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. | |
| Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною... | |
| І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти... | |
| І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?... | |
| Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло. | |
| Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя! | |
| І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. | |
| І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши. | |
| Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський... | |
| Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник! | |
| І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. | |
| А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. | |
| І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. | |
| Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. | |
| А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. | |
| Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. | |
| Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів? | |
| Але як має збутись Писання, що так статися мусить? | |
| Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. | |
| Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали... | |
| А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. | |
| Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. | |
| А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, | |
| і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє, | |
| і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. | |
| Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе? | |
| Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий? | |
| Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! | |
| Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! | |
| Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти! | |
| Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били, | |
| і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?... | |
| А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином! | |
| А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш... | |
| А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином! | |
| І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!... | |
| Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. | |
| Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї... | |
| І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав... |