| Соломонова Пісня над піснями. | |
| Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина! | |
| На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе! | |
| Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе! | |
| Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові! | |
| Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!... | |
| Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна? | |
| Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої. | |
| Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько! | |
| Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста! | |
| Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками! | |
| Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі. | |
| Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! | |
| Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах! | |
| Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині! | |
| Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень! | |
| Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси! |