| Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, | |
| дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. | |
| Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. | |
| Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, | |
| і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. | |
| Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! | |
| Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? | |
| А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. | |
| А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? | |
| Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. | |
| Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! | |
| Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, | |
| і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось. | |
| Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. | |
| Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. | |
| Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. | |
| Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав. | |
| Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі, | |
| і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. | |
| Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. | |
| І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!... | |
| Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, | |
| і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, | |
| і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. | |
| Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, | |
| що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом. | |
| А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. | |
| Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. | |
| Бо наш Бог то палючий огонь! |