| Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження! | |
| Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере! | |
| Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце! | |
| Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів. | |
| Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних, | |
| бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!... | |
| Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце. | |
| Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого! | |
| Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців. | |
| Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це. | |
| Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить, | |
| бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її. | |
| Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив? | |
| За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла! | |
| В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. | |
| Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? | |
| Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? | |
| Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того. | |
| Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті. | |
| Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила, | |
| тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, | |
| знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших! | |
| Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона! | |
| Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його? | |
| Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство! | |
| І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона! | |
| Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння! | |
| Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!... | |
| Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!... |