| Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, | |
| що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! | |
| Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; | |
| вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, | |
| що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. | |
| Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, | |
| і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. | |
| Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. | |
| А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. | |
| І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, | |
| бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні | |
| не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, | |
| як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. | |
| Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! | |
| Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. | |
| Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. | |
| Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. | |
| Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. | |
| А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? | |
| Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? | |
| Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? | |
| Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, | |
| і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, | |
| на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. | |
| Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, | |
| і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! | |
| А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, | |
| бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! | |
| І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! | |
| Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, | |
| а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. | |
| Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, | |
| як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться! |