| Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово, | |
| та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці. | |
| Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому! | |
| Бо коли оце слово насправді ви виконаїте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його. | |
| А якщо не послухаїтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей! | |
| Бо так промовляї Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Єілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені! | |
| І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь! | |
| І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому? | |
| І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. | |
| Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився... | |
| Бо так промовляї Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться! | |
| Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже... | |
| Горе тому, хто несправедливістю дім свій будуї, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своїму ближньому працювати даремно, і платні його йому не даї, | |
| що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубуї, й криї кедриною, і малюї червоною фарбою. | |
| Чи ти зацарюїш тому, що в кедрах ти мешкаїш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому, | |
| він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь. | |
| Хіба твої очі та серце твої не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?... | |
| Тому так промовляї Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його! | |
| Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму... | |
| Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі... | |
| Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу... | |
| Усіх твоїх пастирів буря розкидаї, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все свої зло!... | |
| О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю! | |
| Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву! | |
| І дам Я тебе в руку тих, хто шукаї твоїї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв... | |
| І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираїте! | |
| А до Краю, куди вони прагнуть душею своїю вернутись, туди не повернуться! | |
| Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають? | |
| О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова: | |
| Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! |