| Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, | |
| що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; | |
| бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, | |
| із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. | |
| І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої, | |
| щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло. | |
| А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. | |
| Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої. | |
| Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. | |
| І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року. | |
| А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности. | |
| Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. | |
| Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. | |
| Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була, | |
| як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі. | |
| Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце, | |
| бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. | |
| А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, | |
| і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, | |
| остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, | |
| дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми. | |
| А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас. | |
| Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! | |
| Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами! |