|
Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою. |
|
Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. |
|
Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями! |
|
Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! |
|
Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! |
|
Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! |
|
Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! |
|
Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, |
|
та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її: |
|
Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна? |
|
Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали? |
|
І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр... |