Дорогие друзья! Мы нуждаемся в пожертвованиях на издание нашей книги по Новозаветной Текстологии.
Детали здесь
Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Плач Єремії
| Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, | |
| Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла... | |
| Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день... | |
| Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, | |
| обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, | |
| у темноті мене посадив, мов померлих давно... | |
| Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої... | |
| І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою... | |
| Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої... | |
| Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі! | |
| Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! | |
| Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, | |
| пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака... | |
| Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день... | |
| Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином... | |
| І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, | |
| і душа моя спокій згубила, забув я добро... | |
| І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... | |
| Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, | |
| душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені... | |
| Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: | |
| Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, | |
| нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! | |
| Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! | |
| Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! | |
| Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє. | |
| Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості, | |
| нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його; | |
| хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія; | |
| хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується... | |
| Бо Господь не навіки ж покине! | |
| Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю, | |
| бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів. | |
| Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі, | |
| щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, | |
| щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь! | |
| Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? | |
| Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? | |
| Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. | |
| Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! | |
| підіймімо своє серце та руки до Бога на небі! | |
| Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам, | |
| закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, | |
| закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла... | |
| Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами, | |
| наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота, | |
| страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль... | |
| Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду... | |
| Виливається око моє безупинно, нема бо перерви, | |
| аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес, | |
| моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста... | |
| Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно, | |
| життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене... | |
| Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!... | |
| Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями, | |
| Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого! | |
| Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся! | |
| За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. | |
| Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд! | |
| Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене, | |
| Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене, | |
| мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день... | |
| Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня! | |
| Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! | |
| Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них! | |
| Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес! |