Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Луки

Від Луки: Глава 15

Предыдущая глава Следующая глава Содержание
Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
1.
Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
2.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
3.
А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
4.
Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
5.
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
6.
І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
7.
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
8.
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
9.
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
10.
Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
11.
І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12.
І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
13.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15.
І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16.
І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17.
Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18.
Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
19.
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...
20.
І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21.
І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...
22.
А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23.
Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
24.
бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
25.
А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
26.
І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
27.
А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
28.
І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29.
А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
30.
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...
31.
І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
32.
Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!