Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Від Марка

Від Марка: Глава 5

Предыдущая глава Следующая глава Содержание
Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1.
І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
2.
І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
3.
Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,
4.
бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
5.
І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...
6.
А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
7.
і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
8.
Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
9.
І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас.
10.
І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11.
Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
12.
І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
13.
І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...
14.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
15.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав ле?іона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...
16.
Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
18.
А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
19.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
20.
І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
21.
І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
22.
І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23.
і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...
24.
І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
26.
що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...
28.
Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...
29.
І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
30.
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
31.
І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
32.
А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...
34.
А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
35.
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...
36.
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
37.
І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38.
І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
39.
А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!
40.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41.
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
42.
І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...
43.
А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.